Втулка колінвала (вкладиш корінний) для дизельного двигуна 186F 9 к.с.

Втулка колінвала для дизельного двигуна 186F

Корінна опора ковзання, у якій обертається шийка колінчастого вала одноциліндрового дизеля 186F потужністю 9 к.с. Деталь приймає навантаження від шатунно-поршневої групи та утримує вал по осі, тому від її стану безпосередньо залежать тиск оливи, шумність мотора й ресурс самого колінвала.

Будова та принцип роботи

Опора має вигляд суцільного металевого кільця з точно обробленою внутрішньою поверхнею та наскрізним отвором у стінці для подачі оливи. Кільце запресовується в посадкове гніздо картера, а всередині нього на оливній плівці обертається шийка колінвала. Зазор між шийкою та втулкою вимірюється сотими частками міліметра: якщо він більший за норму, падає тиск оливи й з’являється глухий стукіт на низьких обертах; якщо менший — вал прихоплює під час прогрівання.

Матеріал опори м’якший за загартовану сталь колінвала, тому спрацьовується саме втулка. Так і задумано: виробляється недорога деталь, а шийка вала залишається в розмірі й не потребує шліфування, якщо ремонт зроблено вчасно.

На яку техніку підходить

Деталь розрахована на чотиритактні одноциліндрові дизелі 186F з повітряним охолодженням робочим об’ємом близько 418 см³. Такі мотори встановлюють на:

• важкі мотоблоки та мотокультиватори;
• мототрактори й мінітрактори на базі двигуна цієї серії;
• дизельні генератори та зварювальні агрегати;
• мотопомпи й компресорні установки;
• будівельну, комунальну та сільгосптехніку з мотором 186F.

Як підібрати потрібний розмір

Корінні опори для 186F випускають у стандартному виконанні та в ремонтних розмірах +0,25 мм і +0,50 мм. Порядок підбору такий:

• шийка колінвала в номіналі, слідів шліфування немає — беруть стандартний розмір;
• вал уже перешліфований у ремонт — потрібна опора того самого ремонтного розміру;
• перед купівлею шийку заміряють мікрометром у двох площинах, щоб побачити і знос, і овальність.

Зняту деталь варто покласти поряд із новою та звірити зовнішній діаметр, висоту кільця й розташування оливного отвору: канал подачі оливи має збігатися з отвором у картері, інакше мастило до шийки не дійде.

Коли деталь час міняти

• глухий стукіт у зоні картера, що посилюється під навантаженням і на прогрітому моторі;
• падіння тиску оливи та швидке почорніння свіжозалитої оливи;
• відчутний люфт колінвала при похитуванні рукою;
• задири, кільцеві борозни або потемніння робочої поверхні знятої опори;
• будь-яке перебирання низу двигуна — опору міняють разом із сальниками та прокладками.

Переваги

• Отвір для подачі оливи у стінці кільця спрямовує мастило прямо на робочу поверхню, тож пара «вал — опора» не перегрівається під час тривалої роботи з навантаженням.
• М’якший за вал матеріал спрацьовується першим: знос іде в дешеву деталь, а шийка колінвала зберігає геометрію й залишається в розмірі.
• Лінійка ремонтних розмірів дає змогу відновити робочий зазор на вже шліфованому валу й обійтися без купівлі нового колінвала.

Встановлення

Опору міняють на розібраному картері. Посадкове гніздо очищають від нагару та задирок, нове кільце запресовують рівно, без перекосу, суміщаючи оливний отвір із каналом у корпусі. Після запресовування перевіряють, чи вільно провертається вал і чи не закушує він у верхній точці. Перед першим пуском поверхні щедро змащують моторною оливою, а двигун обкатують на помірних обертах без повного навантаження.

Якщо мотор уже відпрацював не одну сотню мотогодин, розумно міняти корінні опори комплектно із сальниками колінвала та прокладками картера: розбирати двигун удруге заради однієї деталі виходить дорожче, ніж одразу поставити все нове.