Пружина тяги карбюратора 168F/170F (6,5/7 к.с.) для мотоблока та бензогенератора 2–3,5 кВт

Пружина тяги карбюратора 168F/170F

Тонка пружина розтягу з гачками на обох кінцях працює у приводі керування обертами: вона з'єднує важіль відцентрового регулятора з важелем дросельної заслінки карбюратора й постійно тримає тягу натягнутою. Поки пружина зберігає початкову довжину та пружність, мотор відпрацьовує навантаження так, як передбачено конструкцією: оберти просіли — заслінка прочиняється, навантаження зникло — заслінка повертається назад.

Деталь призначена для чотиритактних бензинових двигунів серії 168F і 170F потужністю 6,5 та 7 к.с. Такі мотори встановлюють на мотоблоки, культиватори, віброплити, мотопомпи й бензинові генератори. Це виконання підбирають під генераторні установки на 2–3,5 кВт, де від натягу пружини напряму залежить, наскільки рівно двигун тримає робочі оберти під час підключення споживачів.

Конструкція та принцип роботи

Пружина навита з пружинної сталі й працює лише на розтяг. Середня частина — щільна вита котушка, від неї в обидва боки відходять довгі прямі ділянки дроту із загнутими гачками на кінцях. Один гачок заводиться в отвір важеля регулятора, другий — в отвір важеля заслінки або регулювальної тяги. Така схема дає м'яке, але постійне зусилля на всьому ході тяги і згладжує дрібні коливання, через які двигун починає «смикати» оберти.

Коли ставлять нову пружину

• двигун самочинно підвищує оберти або «підгазовує» без команди важелем газу;
• оберти плавають на холостому ходу й не виходять на рівний стійкий режим;
• генератор помітно змінює оберти під час вмикання та вимикання навантаження;
• пружина витягнулася, витки розійшлися, з'явилася залишкова деформація або осередки корозії;
• гачок розігнувся чи обламався, і тяга регулятора втратила натяг;
• двигун перебирали, а стару пружину під час розбирання пошкодили.

Підбір і встановлення

Зніміть стару пружину й порівняйте її з новою за довжиною у вільному стані, товщиною дроту, довжиною витої частини та формою гачків: на моторах цієї серії трапляється кілька варіантів, і деталь від мотоблочного виконання не завжди повторює генераторну. Роботу виконують на охололому двигуні, знявши кожух або кришку доступу до регулятора. Пружину заводять гачками у штатні отвори, не розтягуючи її під час монтажу, інакше вона втратить розрахункове зусилля ще до першого запуску.

Після складання запустіть двигун, дайте йому прогрітися і перевірте поведінку обертів на холостому ходу та під навантаженням. Якщо оберти тримаються рівно, а реакція на навантаження плавна й без ривків, привід зібрано правильно. Невелику корекцію зусилля роблять перенесенням гачка в сусідній отвір важеля. Таку пружину варто мати в запасі разом з іншими дрібними деталями приводу регулятора: деталь недорога, а без неї двигун не виходить на стабільний робочий режим.